Цікаві факти про козаків

 -         Козаком міг стати будь-хто із бажаючих, якщо він: вільна і незалежна людина; сповідує православну віру; говорить українською мовою; пройшов військове навчання.

-         Козаки на Січі знаходили побратимів, за яких ладні були віддати життя. Подейкують, що був у них навіть особливий ритуал, під час якого воїни обмінювались власними натільними хрестами. Це означало вірність товаришів один одному.

-         Закони на Січі були досить суворими. За крадіжку чи вбивство одного з побратимів козак платив життям: його могли поховати живцем разом з небіжчиком або бити кийками, що часто теж закінчувалось смертю.

-         Були серед козаків особливі хлопці, яких звали характерниками. Вважалось, що походять вони від древніх язичницьких волхвів, які володіли таємними знаннями, вміли пророкувати майбутнє. Про характерників казали, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали», і що вони «могли відкривати без ключів замки, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе, перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників – на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств»…

-  Козаки користувались не тільки власними знаннями, а й запозичували бойові прийоми в інших народів. На Січі жили не лише українці, а й представники близько 20 різних національностей: росіяни, поляки, молдавани, білоруси та ін. Окрім того, самі козаки часто подорожували світом, знайомились з культурою та звичаями інших країн.

-         Звичною річчю для козацького раціону була жуйка. Тільки це була природна жуйка: бджолиний віск, клеї з патьоків вишні, горобини, диких груш і яблунь.

-         Що стосується характерної зачіски українських лицарів, то існують декілька легенд. За однією із них козаки вважали себе надто грішними для раю. Тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба.

-         Курені запорожців були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий міг зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше – покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив’язував її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то річ переходила у володіння того, хто її знайшов.

-         Подейкують, що козаки добрались і до Америки. Джон Сміт, один із засновників першого британського поселення на американському континенті, трохи раніше брав участь у католицькій боротьбі проти татар та турків. Під час одного з боїв він потрапив у полон, звідки його врятували козаки. Згодом він гостював на Січі, а потім повернувся до Англії, куди запросив і запорожців. Якраз у цей час британці вирішили заснувати першу колонію в Америці. Кажуть, Джон Сміт вирушив у подорож, прихопивши із собою кілька козаків, які виявили бажання.