Синя казка

Є у вас жменька синього вівса? Ні? І ви навіть не знаєте для кого він? Тоді вам обов`язково треба це прочитати. Імант Зієдоніс "Синя казка"

Синій кінь серед гороху. І справді – синій кінь серед гороху. Я його ще вчора там бачив. Він скуб сині квітки гороху, і тепер я знаю, чому кінь синій.

Так задумали інші коні. Якось зібралися коні з усіх кінців світу. У тому товаристві чорні, білі, чалі та гніді, сірі, рябі й червоні коні метикували: “Може статися, що машини переможуть і нам доведеться загинути. Вже тепер лошат дуже мало. А ще як старих коней поведуть на ферми лисицям на розтерзання, то що тоді? Тож нехай один з-поміж коней стане безсмертним”. І вони ухвалили, щоб вічний кінь був кольору надій та чекання – синій, немов гіацинти й незабудки. А з’являтиметься він скрізь, де тільки мріють люди. І коневі дали сині крила й нарекли його КОНЕМ СИНІХ НАДІЙ.

ЧИТАТИ ДАЛІ